...до Лесиного фортепіано. 

     ...Легендарні, зворушливі, такі , що йдуть від самого серця рядки Лесиної поезії «До мого фортепіано» не могли не знайти свого відображення у фільмі. Як відомо, в одній з кімнат лесиного будиночку в Колодяжному знаходиться  раритетний екземпляр роялю французької фірми «Ignaz Pleyel»( до речі – один з трьох найрідкісніших музичних інструментів в Україні). У 1876 році Олена Пчілка придбала у Києві цей інструмент для доньки Лесі, а вчителем музики для неїстала професійна піаністка Ольга О’конор, дружина Миколи Лисенка.

Саме до цього роялю зверталась згодом Леся Українка, коли була змушена внаслідок хвороби прощатись із ним, як із одухотвореним предметом.

У фільмі звучить невеличка фортепіанна п’єса – «Веснянка» - яку на легендарному роялі виконує авторка - учениця  Луцької музичної школи №1 (клас композиції І.В.Циганкової) Дарина Зубчук. П’єса написана за мотивами української народної веснянки, яку Леся Українка рекомендувала використовувати в якості музичного супроводу для постановки драми-феєрії «Лісова Пісня».  

На початку п’єси за кадром звучить фрагмент вірша-елегії «До мого фортепіано», у виконанні переможниці обласного конкурсу читців поезії Лесі Українки - Наталі Дудар. Текст вірша взятий зі збірки «На крилах пісень» (видання 1904 р., Київ).